Пам'ять
Я про війну багато прочитала,
З глибоким сумом оглядала
Сторінки страшної історії Землі,
Що принесли у світ жахливий час війни:
Лилася кров, текли струмки печалі,
І небосхил був чорний від журби.
Йшла смерть за смертю…
А мати проводжала
На боротьбу своїх ріднесеньких синів.
Там сліз було, немов дощу із неба,
Стогнала від жорстокості душа,
І суще затуманилося тінню,-
Бо Матір Божа сльози пролила.
Та лихоліття всі перетерпіли люди,
Та біль і досі душі їх ятрить,
І коли б тільки не герої мужні,
То зараз в мирі не змогли б ми жить!
Пам’ять...... Вона не має початку і не має кінця. Ще й досі чекають запізнілих листів з фронту матері, що не повірили похоронці, наречені, сестри, дружини, а сини стали старшими від своїх батьків.