Адаптація – активне пристосування індивіда до умов середовища і результату цього процесу.
Процес адаптації студентів-першокурсників дуже важливий, складний і довгий.
Вступаючи до освітнього закладу, студенти зіштовхуються з проблемами, що пов’язані з недостатньою психологічною готовністю до навчання у вищому навчальному закладі, з руйнуванням роками вироблених установок, навичок, звичок, ціннісних орієнтацій.
Зі вступом до навчального закладу юнаки і дівчата потрапляють у нові, незвичні для них умови, що неминуче спричиняє руйнування динамічного стереотипу і пов'язаних з ним емоційних переживань.
Дезадаптація – це психічний стан людини (частіше – дитини, ніж дорослого), при якому психосоціальний статус особистості не відповідає новій соціальній обстановці, що ускладнює або зовсім скасовує можливість пристосування.
Причинами й наслідками дезадаптаціїї можуть бути:
- недостатня інформованість про майбутню професію й, як наслідок, сумніви в правильності зробленого професійного вибору;
- невідповідність базової підготовки вимогам навчального закладу, недостатнє розуміння лекцій, як наслідок - зниження успішності, втрата інтересу до навчання;
- зміна побутових умов, зміна режиму дня;
- підлітковий вік.
- непристосованість до темпу навчання;
- почуття неповноцінності у стосунках із товаришами, викладачами, надмірна сором’язливість, замкнутість.
Саме вплив родинного оточення є одним з вагомих соціально-психологічних чинників на адаптацію студентів-першокурсників до нових умов навчання в коледжі.
ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКУРСНИКІВ
Для того, щоб процес адаптації проходив швидше, слід стежити за тим, щоб ваша дитина:
ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ПІДТРИМАТИ ПЕРШОКУРСНИКА, НЕОБХІДНО:
СЛОВА ПІДТРИМКИ:
«Знаючи тебе, я впевнений, що ти все зробиш добре»
«Ти робиш це дуже добре»
«Мені було дуже приємне стежити за тим, що відбувається»
«Це серйозний виклик, але я впевнений, що ти готовий до нього»
ЯКІ СЛОВА НЕ СЛІД ГОВОРИТИ:
«Ти завжди…»
«Ти не такий як …»
«Ти взагалі…»
«Вічно ти…»
У жодному випадку не залишайте дитину в цей складний адаптаційний період, стримуйте свої негативні емоції та підтримайте і надайте допомогу дитині. Повірте, що, не дивлячись на можливу агресію і крики про те, що вас ніхто ні про що не просив, у душі ваша дитина буде вам дуже вдячна за допомогу і ніколи не забуде вашої підтримки.