афротурист

Організація психологічної допомоги при виступі на змаганнях

               
               Підготовка до тривалого тренувального процесу передбачає вирішення багатьох проблем, які пов’язані з адаптацією спортсмена до постійних, систематичних багатолітніх тренувальних навантажень.
Суттєву роль  в підготовці до тривалого процесу відіграє початкова, вихідна установка. Передусім спортсмени – початківці очікують швидкого росту спортивних результатів або набуття необхідних навичок і якостей. Як правило, у тренера завжди є можливість продемонструвати такому вихованцеві успіхи інших, і сказати, скільки років тренувань вартують такі успіхи.
               Головним фактором формування волі є свідомий вибір більш складного і важкого, але ефективного шляху для вирішення завдань підготовки та участі в змаганнях. Підкорити всі свої справи, кожний свій крок цілі найкращої підготовки, уміння раціонально використати кожну хвилину, планування і дотримання режиму дня,  спеціальні завдання для розвитку волі на зразок спроби «для характеру», демонстрування суперникам готовності витримувати труднощі, різноманітні парі з партнерами, тренером – усе це дозволяє сформувати вольову готовність спортсмена, створює ореол «легкої перемоги», дозволяє іноді виграти змагання ще до змагання.
               Важливою складовою частиною спеціальної психологічної підготовки є підготовка до конкретного суперника. Стратегія і тактика змагальної підготовки спортсмена багато в чому залежить від поєдинку команд або суперників. Відомі феномени традиційно важкого або незручного суперника, суперника з коронним прийомом або стилем гри, хитрого суперника, суперника грамотного, який не пробачає помилок тощо.
В якості засобів психологічної підготовки спортсмена найчастіше використовуються: формування світогляду, навіювання та самонавіювання, підготовка через участь у діяльності, контроль та самоконтроль, а також можливості фізіотерапії, психофармакології та електростимуляції.
             Формування світогляду здійснюється завдяки становленню та розвитку сучасних поглядів на культурно – історичні коріння спорту взагалі та обраного виду зокрема, виробленню визначальних принципів спортивного тренування з обраного виду спорту та формуванням власних принципів та поглядів спортсмена, команди та тренера з усіх питань сумісної діяльності.
             У тренера з будь – якого виду спорту завжди знайдеться можливість для довірливого спілкування, для бесід, переконливих прикладів та аналогій, для справедливо обґрунтованих наказів, сумісних зі спортсменами роздумів, для спонукання та вислуховування роздумів, для вияву мотивів спортсмена, які можуть бути задіяні, актуалізовані в тій чи іншій ситуації.
             З допомогою гіпнотизера (навіювання) або самонавіювання в особливому стані (самонавіювання) спортсмен добивається потрібних змін у стані психіки. Найбільше навіювання та самонавіювання використовуються для досягнення необхідних станів: сну перед відповідальним стартом, відпочинку в проміжках між спробами, акцентування власний достоїнств та недоліків суперників, доведення себе до оптимального передстартового, передтренувального або пост змагального стану. Потрібно зауважити, що не всі спортсмени однаковою мірою є гіпнотично обдарованими (придатними до навіювання). Відомий приклад, коли австралійський плавець, який добився результатів, що близькі до світового рекорду, в одному із запливів використав допомогу гіпнотизера. Стартувавши, він досить швидко проплив перший відрізок дистанції, але потім вискочив із води на протилежний бортик. Виявилось, що гіпнотизер як стимул використав образ акули, яка женеться за спортсменом.
              Контроль та самоконтроль здійснюється у формі щоденників, звітів за пам’яттю про тренувальні та змагальні ситуації, виставлення оцінок тренерам та спортсменам за проміжними та підсумковими параметрами тренування, відеозаписів та контролю з приладами, спостережень за емоційними проявами (сміху, гніву), а також за настроєм, самопочуттям – бажанням працювати, тривожністю, безсонням.
До числа фізіотерапевтичних, апаратурних та психофармакологічних засобів належать: сауна, масаж, гідромасаж та електромасаж, басейн, функціональна музика, психотропні фармакологічні засоби (транквілізатори, антидепресанти, психостимулятори).
 
 

Тривожність, як один із основних показників при занятті спортом

                 Тривожність, як боязнь невдачі пов’язана із сприйняттям індивідом соціальних наслідків його успіху або невдачі в даній ситуації. Цей вид тривожності був найважливішим для більшості випробуваних в порівнянні з «травматичною тривожністю» - боязню отримати серйозну фізичну травму або поранення. 
                 У дослідженнях тривожності було встановлено, що рівень неспокою можна передбачити і він змінюється в часі: до, в час і після того, як наступає стресова ситуація. Після виступу можна часто помічати підвищення тривожності, аналогічне тому, яке спостерігалось перед стартом, так як спортсмени переживають окремі епізоди боротьби змагань, уже після їх завершення.
                 У високо тривожних людей більше вірогідність порушення діяльності в умовах  стресу, у низько тривожних менше. Хронічна дія стресу може призвести до зриву навіть дуже стійких особистостей. З іншого боку, систематичне подолання помірного або поступово зростаючого стресу часто сприяє створенню міцності індивіда, яка дозволяє йому краще справлятися зі стресом. Таким чином, існує тенденція адаптуватися до стресу, можливість навчитися управляти ним, якщо його інтенсивність не дуже велика. На думку фахівців, тренер повинен створювати такі ситуації, щоб спортсмен поступово адаптувався до стресових умов, з якими йому доведеться зустрітися.

Рекомендації тренеру

1. Обговорюючи поганий виступ спортсмена або помилки під час тренування, необхідно говорити про дії спортсмена, а не про особистість. Тобто «не ти безрукий», а «тут у тебе вийшов промах», і далі повинна слідувати рекомендація правильних дій.
2. Завжди краще спочатку говорити про те, що зроблено добре, тобто задати загальний позитивний фон.
3. Говорити потрібно те, що треба змінити і як змінити, не загострюючи уваги над тим, що погано. Тобто не «це погано», а «це можна зробити краще».
4. Пам’ятайте, що часточка «не» часто  пропускається нашою свідомість, коли ми сприймаємо команди. Тому вислови «не кидай» краще замінити «бери плавніше», «трохи повільніше» .
sadiogorod.net