До 120-ої річниці від дня народження Ю.Ю.Шовкопляса (1903-1978) – українського письменника, прозаїка

    Шовкопляс Юрій Юрійович  народився 6 лютого 1903 року в місті Гуляйполе, теперЗапорізької області  – помер 12 жовтня 1978, в Харкові – український письменник, прозаїк.
    Член літературної групи Пролітфронт у 1920-тих роках. Власкор «Літературної газети».
    Також керівник кафедри журналістики Харківського університету (1949–1951) та Харківської організації СПУ (1953–1956). З 1956 по 1960 – головний редактор харківського журналу «Прапор».
   Відомості про його життя містяться в автобіографії, що зберігається у фондах Харківського літературного музею. Мати, Шовкопляс Марія Іванівна, – селянка середнячка колишнього села, нині селища міського типу Дергачі Харківської області, батько – досить відомий харківський інженер-залізничник Ломоносов Юрій Володимирович. Мати була в наймах у його родині, у шлюб вони не вступали. Невдовзі після народження Юрія мати оселилася в с. Дергачах, де їй від батька залишився земельний наділ, і там мешкала аж до смерті 1943 року під час гітлерівської окупації.

     У Дергачах Ю. Шовкопляс закінчив церковно-парафіяльну школу, а восени 1912 року поступив до однієї з харківських гімназій. Восени 1922 р. вступив до Харківського Інституту Народної Освіти (ХІНО) на відділення мови й літератури, закінчив 1927 р. З 1920 працював культурником у клубах червоноармійських шпиталів і Дергачівському робітничому клубі. З 1923 одночасно з навчанням у ХІНО став викладачем суспільствознавства в Харківській школі №30, де й працював до 1930 р.
      На початку 1930 повністю переключається на літературну роботу.
      Друкуватися почав у 1926 році, належав до літературної організації Пролітфронт.
    У грудні 1939 обраний до Харківської міської ради депутатів трудящих (комісія у справах вищої школи). З січня 1940 р. до лютого 1941 працював директором відділення Літературного фонду СРСР у м. Львові, «де тоді перебувало понад 200 українських, польських та єврейських письменників, які до того жили й працювали на території колишньої панської Польщі».
     У вересні 1941 року дістав призначення редактора газети «література і мистецтво» У вересні-жовтні 1941 р. газета ця виходила у м. Ворошиловграді, а потім, у зв’язку з воєнними подіями, була переведена до м. Уфи.
   Учасник Другої Світової війни, Ю. Шовкопляс вступає добровольцем до лав Червоної Армії, стає літературним працівником газети «Ворошиловець» Харківської воєнної округи.
     По війні  – керівник кафедри журналістики Харківського університету (1949-1951) та Харківської організації СПУ (1953-1956). З 1956 по 1960 р. –  головний редактор журналу «Прапор».
    Автор збірок оповідань: «Геній» (1928), «Пробудження вночі» (1929), «Проникливість лікаря Піддубного», «Студенти», «Професор» (1930), «Договір на змагання» (1931), «Пригоди песика Джемки», «Лист» (1934), «Скажені вовки» (1941); повісті: «Весна над морем», «Проект електрифікації» (1929), «Земляний похід» (1933), «Починається юність» (1938); романи: «Завтра» (1931), «Інженери» (ч. 1 – 1934, ч. 2 – 1937, нове, доповнене видання – 1967), «Людина живе двічі» (1962), «Лікарю, вилікуй себе самого!» (1964) тощо.
     Представляємо вашій увазі добірку творів Юрія Шовкопляса.

Бібліотекар Надія РАДІНА