Мультисенсорне навчання: зрозуміти учнів і навчати по-новому

   Людина постійно взаємодіє з середовищем та впливає на нього. Цей досвід дозволяє їй змінюватися та по-новому взаємодіяти зі світом, що її оточує. Тому навчання – це зміна поведінки, на яку впливає попередня поведінка, а навички, знання, звички, ставлення, інтереси та інші характеристики особистості є результатом навчання.
   Науці давно відомі різні типи сприйняття та переробки інформації. Відповідно до цих відомостей, людей умовно поділяють на візуалів, аудіалів та кінестетиків. Хто це такі в загальних рисах? Візуали більшу частину інформації сприймають завдяки зору, аудіали – завдяки слуху, а для кінестетиків характерне сприйняття інформації за допомогою рухів та інших органів чуття (нюх, дотик та інші).
   Надзвичайно корисно застосовувати знання про канали сприйняття інформації під час навчального процесу, використовуючи ті форми і методи роботи з групою, які за обмежений час приносять якісний результат.
   Але, тим не менше, світ навколо – це яскраве мультисенсорне середовище, під час пізнання якого працюють всі органи чуття. Тому вчені все більше досліджують зв’язок між віком людини та сприйняттям інформації, аналізуючи і виокремлюючи оптимальні умови навчання в процесі розвитку (Barutchuetal., 2011). Дослідження показали, що багато сенсорна інформація може полегшити навчання дорослим (Fifer, Barutchu, Shivdasani&Crewther, 2013; Shams&Seitz, 2008) та новонародженим (Bahrick, Flom&Lickliter, 2002; Richardson&Kirkham, 2004).
   Мультисенсорне навчання може бути особливо корисним для дітей з проблемами в навчанні та концентрацією уваги, адже використання лише одного каналу сприйняття зменшує ймовірність засвоєння інформації. Зокрема, проблеми в навчанні можуть бути пов’язані не стільки з небажанням навчатися, а з візуальною або слуховою обробкою. І, як наслідок – результат є гіршим, ніж міг би бути в разі націлювання на найкращий спосіб отримання знань. Водночас, учням властиво уникати ситуацій у навчанні, в яких вони не отримали успіху.
   Психологи та спеціалісти з навчання все більше схиляються до думки, що визначити домінантний тип сприйняття важливо і можливо, спостерігаючи за учнями в класі. Зокрема, спеціалісти з Lincoln Land Community College (штат Іллінойс) стверджують, що якщо учень полюбляє описувати свої дії, вказувати на плюси та мінуси ситуації, свої емоції показує через тон і гучність розмови, часто довго щось описує, йому подобається слухати себе та інших, то, скоріше за все, це – аудіал.
   Учні-аудіали, як правило, пам’ятають імена, але забувають обличчя і легко відволікаються на звуки. Вони люблять читати діалоги і п’єси, користуються усними інструкціями, як від вчителя, так і від себе. Також надають перевагу тому, щоб послухати чи прочитати вголос інформацію, аніж читати мовчки. Вчителю важливо знати, що аудіали легко відволікаються, краще розуміють вказівки та рекомендації під час обговорення, обожнюють слухати музику та співати, їм важко сконцентруватися, коли шумно, і їм приємніше отримувати словесну похвалу.
   Як краще працювати з аудіалами:
·  за можливості робити запис важливих частин уроків для повторного прослуховування;
·  використовувати різноманітні ритми, придумувати пісні для кращого запам’ятовування;
·  читати вголос та обговорювати матеріал;
·  словесно описувати інфографіку та ілюстрації;
·  проговорювати ключові терміни, поняття і правила;
·  обговорювати поетапно процеси та явища для кращого розуміння.
   Якщо учень прагне все відчути на дотик, смак, нюх і випробувати об’єкт, не може всидіти на місці, свої емоції підкріплює мімікою та жестами, неохоче говорить і швидко втрачає цікавість до розмови, то перед вами – кінестетик. Учні-кінестетики найкраще запам’ятовують те, що змогли перевірити на практиці, відчути на кінчиках пальців, погано сприймають на слух і побачене, а працювати з підручником чи просто текстом для них – справжня каторга.
   Як краще працювати з кінестетиками:
·  за можливості організувати заняття так, щоб учні не сиділи постійно на одному місці;
·  застосовуйте якомога більше практичних занять;
·  розділяти урок на частини й між ними робити невеличкі перерви-переключення на іншу діяльність;
·  створювати разом з учнями різноманітні моделі та тренажери для навчання;
·  створювати й навчатися за допомогою флеш-карток (flashcards);
·  використовувати магнітні дошки з літерами та символами під час пояснень;
·  давати учням писати на дошці під час вирішення завдань;
·за можливості вводити в заняття різноманітні руханки та танці.
   Учні-візуали обертаються і вивчають ситуацію навколо, вони думають у малюнках і деталях, мають яскраву уяву. Візуали обожнюють робити нотатки, замальовки, а інструкції краще прочитають самі, аніж послухають. Як правило, такі діти самоорганізовані і планують заздалегідь, їм подобається читати й робити помітки, вони мають хороший почерк, добре концентруються, гарно запам’ятовують обличчя, але можуть забувати імена.
   Як краще працювати з візуалами:
·  використовувати mindmaps («дерево тем», різні види опорних конспектів);
·  створювати візуалізації прочитаного, замальовки процесів та явищ;
·  використовувати карти, діаграми, таблиці та інші демонстраційні матеріали;
·  використовувати кольорову крейду, олівці, фломастери, виділення текстів;
·  включати в заняття перегляд відео- та інших візуальних презентацій.
   Звичайно ж, не існує абсолютних аудіалів, кінестетиків чи візуалів, але в кожного є домінантний тип сприйняття інформації. Крім того, багато навичок розвивається під час навчального процесу, а тому мультисенсорне навчання може бути справді ефективним у навчальній групі з різним відсотком аудіалів, кінестетиків чи візуалів.
   Вчитель, котрий хоче підвищити рівень мотивації і результатів навчання в класі, знаючи загальні психофізіологічні особливості учнів, може вдало комбінувати різні види діяльності, аби учні могли максимально реалізувати себе.