Жінки-науковиці в історії української дошкільної освіти

   Ціла плеяда жінок-науковиць, педагогинь, культурно-освітніх діячок  зробили колосальний внесок в історію української освіти загалом та педагогіки зокрема. Їхні науково-педагогічні роботи є зразками для багатьох початківців, які пов’язали свою долю з цією складною, але благородною працею. Серед фахівчинь у галузі дошкільного виховання це такі постаті, як Софія Русова, Наталя Лубенець, Ольга Дорошенко, Антоніна Гендрихівська, Ольга Дучимінська. Кожна з них долучилася до справи організації дитячих садків, введення їх до загальної системи освіти, створення теоретико-методичних засад дошкільного виховання.

   В рамках декади ЦК дошкільної педагогіки, психології та окремих методик викладач Ірина Счастливцева організувала та провела зі здобувачами освіти інформаційний прес-анонс «Жінки-науковці в історії української дошкільної освіти».

«Найдорожчий скарб у кожного народу – його діти…,
і що свідоміше робиться громадянство,
то з більшою увагою ставиться воно до виховання дітей, 
до забезпечення їм найкращих умов життя»

С. Русова

   Софія Русова(1856-1940) – засновниця першого в Україні національного дитячого садка, очільниця Всеукраїнської учительської спілки, членкиня Української Центральної Ради, голова Департаменту дошкільної та позашкільної освіти в уряді УНР, фундаторка жіночого руху в Україні. Авторка методичних посібників для вихователів, наукових статей з питань шкільництва, букварів та художніх творів для дітей. Невтомна педагогічна, наукова та громадська діяльність Софії Русової була спрямована на розробку концепції національної системи освіти і виховання в Україні.

«Подібно до того, як в саду, при ретельному догляді садівника,
під впливом сонця і світла, рослини розкішно розквітають…,
так і в дитячому садку, при сприянні виховательки,
діти ростуть і всебічно розвиваються»

Н.Лубенець

  Наталія Лубенець(1877-1943)– голова Київського товариства народних дитячих садків, засновниця і редакторка журналу «Дошкольное воспитание» (1911-1917). Педагогиня зробила значний внесок у розвиток дошкільного виховання в Україні на початку ХХ ст., зокрема в організацію народних дитячих садків та введення їх до загальної системи освіти, створення теоретико-методичних засад дошкільного виховання. «Народний дитячий садок, — вважала      Н. Д. Лубенець, — має бути національним. В такому випадку дитячий садок, зберігаючи основну ідею, будучи загальнолюдським, пристосовується до народних вимог і буде життєздатним.»

«…в мистецтві находить своє задоволення  ще
одна органічна потреба дитячої душі – творчий хист,  
цей щедрий подарунок матері-природи, міцно
закладений  в душу кожної без винятку дитини»

О. Дорошенко

   Ольга Дорошенко(1888-1964) – одна з основоположниць дошкільної педагогіки в УРСР. Авторка наукових статей, методичних посібників для вихователів, навчальних програм для дитячих садків. Посібник  О. Дорошенко «Дитячий садок» (1922) став найпомітнішим виданням у галузі дошкільного виховання в 20-ті рр. ХХ ст.
   Вчена обстоювала принцип природовідповідності та вільного виховання дошкільнят, була прихильницею ідеї національного дитячого садка. Педагогиня зробила вагомий внесок у розвиток мережі дитячих садків та організацію підготовки майбутніх вихователів дошкільних навчальних закладів.

«Щоб з наших дітей виростали розумні,
активні, здібні до всякої роботи люди,
потрібно змалку розвивати всі їхні здібності…»

А. Генрихівська

   Антоніна Гендрихівська(1885-?) – науковиця та завідувачка дошкільною секцією в Українському науково-дослідному інституті педагогіки (УНДІП), професорка кафедри соціального виховання, очільниця дошкільного відділу Харківського Інституту народної освіти (ХІНО). Наукова і педагогічна діяльність Антоніни Гендрихівської присвячена розробленню теорії й методики дошкільного виховання, роботі з дітьми з інвалідністю та вивченню дитячого руху в Україні. Головною ідеєю педагогині було перетворення літніх дитячих майданчиків на постійнодіючі дошкільні навчальні заклади.

   «Я бачила, що в руках вчителя лежить
велика частина долі нашого народу…»

О. Дучимінська

   Ольга Дучимінська (1883-1988) – українська письменниця, педагогиня, активна діячка жіночого руху на Західній Україні. 30 років свого життя присвятила вчительській справі, викладаючи у сільських школах Галичини. Паралельно організовувала жіночі курси, на яких навчала неписьменних жінок грамоти, організовувала дитячі садки, опікувалася сиротами. Особливу увагу звертала на обдарованих дітей з бідних родин, збираючи пожертви для їх навчання. Ольга Дучимінська – авторка досліджень з фольклору, етнографії та мистецтва Західної України, одна з організаторів музею етнографії та художнього промислу у Львові.
   Життєвий шлях та особистий вклад цих педагогинь в розвиток дошкільної освіти – яскравий приклад для наслідування майбутнім вихователям.