Народ вмирає, коли стає населенням.
А населенням він стає тоді,
коли забуває свою історію.
Абрамов Ф.
8–9 травня Україна традиційно вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Друга світова війна (01.09.1939 – 02.09.1945) – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло за різними оцінками від 50 до 85 мільйонів людей.
Від 1 вересня 1939 року, коли нападом нацистської Німеччини на Польщу і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших міст війна розпочалася для України.
З червня 1941 року після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50% бійців. Загальна кількість осіб, мобілізованих за роки війни з України до радянських Збройних сил перевищує 6 мільйонів бійців. Кожний другий з них загинув, а кожний другий з тих, хто залишився живим, став інвалідом.
Українці та вихідці з України перебували у військових з’єднаннях Польщі (120 тисяч), США (до 80 тисяч), Канади (до 45 тисяч). Крім того, до 5 тисяч українців захищали Францію у лавах Іноземного легіону.
8 травня 1945 року набув чинності Акт про капітуляцію Німеччини. Ця дата дає можливість оцінити внесок Українського народу в перебіг і завершення Другої світової війни, підсумувати її масштабні спустошливі наслідки для України, а також винести життєвоважливі уроки для нашої держави сьогодні.
Але 8 травня для наших земляків воєнні дії не припинилися, а продовжувалися щонайменше до 2 вересня 1945 року, коли на борту американського лінкора “Міссурі” було підписано Акт капітуляції Японії представниками цієї країни, США, Китаєм, Великою Британією та СРСР. Від радянської сторони його підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко.
Під час Другої світової війни викладачі Путивльського педучилища й учні воювали на фронтах, в партизанських з’єднаннях. Багато з них нагороджено орденами і медалями. Комісаром Сумського партизанського з’єднання був С.В. Руднєв, який з 1939 року і до початку війни працював викладачем ПВХО.
Віддали своє життя за Вітчизну викладачі Журляк А., Еппель М.М., студенти Пирожніков Т.Н., Позняков Б.Є., Дегтярьов В.В., Пєшков А., Павлусенко Б.Г., Брежнєв Д., Шевельов Г., Юник А., Якушева У.Я. – партизанка, яку було страчено у фашистському концтаборі.
У складі лав Червоної Армії також мужньо воювали Лякіна В.Я., Черв’яцов Д.Я., Кирєєв В.А., Титов Ф.А., Нахабенко Р.А. та ін. Учасниками партизанського руху були П’ятишкін П.С., Курочкин Г.Н., Юник Л.Г., Соколовська М.В., Старожилов Н.В., Пижов Н.І.
Треба зазначити, що учасниками Великої Вітчизняної війни були директор училища Морозова Л.С., викладачі Галуштенко А.В., Гологудін І.М., Богачьов Г.І., Наумець Б.М., Черв’яцов О.І., Бровкін М.Д., Кобиляков С.Н., Чеботарьов П.М., співробітники Черняков П.Ф., Азаренко І., Крапивинець А.Г., Проценко В.Й., Беренська В.А.
Молодь нашого навчального закладу має пам’ятати, цінувати, пишатися своїми славетними пращурами і довести всім, що вимушений карантин не зможе стати на заваді для підтвердження своєї громадянсько-патріотичної позиції та ставлення до священних традицій, які передаються від покоління до покоління. Тож запрошуємо всіх охочих долучитися до акції «Сторінки історії – сторінки життя». Наразі на ресурсах коледжу доступна рамка з маком пам’яті, за допомогою якої є можливість створити і поділитися світлинами та історіями своїх рідних, які пов’язані з Другою світовою війною. Виставляйте власноруч створені «сторінки історії» в соціальних мережах з хештегом #СторінкиІсторії та надсилайте на адресу навчального закладу.
Дуже важливо відкривати та гортати сторінки історії, зміцнювати зв’язок поколінь. Ми повинні пам’ятати, якою страшною трагедією для українців була ця війна, та ціну, яку заплатили наші батьки і діди за звільнення України від нацистських загарбників.