Ми - Шевченкові нащадки

   Саме під таким гаслом 8 листопада зібралися студенти Путивльського педагогічного коледжу імені С. В. Руднєва задля  участі у І етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Т. Г. Шевченка.

   У такій піднесеній, урочистій атмосфері студентам особливо хочеться творити і здобувати перемоги.
   Адже Шевченко – невичерпний. Титан думки і слова, «великий факел з українського воску, що світиться найяснішим і найчистішим вогнем європейського поступу...», і творчу спадщину його можна досліджувати вічно.
   «Скарби безсмертного Кобзаря»  - збірка творчих робіт  студентів, яка щороку поповнюється новими шедеврами.

Сторінками „Кобзаря”
В його  віршах  білесенька  хата
І вишневий  садок  біля  неї.
Сива  й лагідна  матінка – мати,
Що живе  для  дитини  своєї.
 
В його віршах  могуче  козацтво
І прикутий титан  Прометей,
Сила  й єдність  вкраїнського братства
Та  знедолена  бідних дітей.
 
В його  віршах  верба  і калина
І ніжна  царівна – лілея,
Нещасна  кріпацька  родина,
Ставлення  панське  до неї.
 
Найголовніше – віра  й сподівання
У  невмирущість  нашого  народу,
Що будуть пережиті  всі  страждання,
У волю  козацького роду!


Великий  „Кобзар”
З самого  малку, з початку  й кінця
Для  щедрих, багатих і навіть для скнар
Матері  поселяли у наші  серця
Шевченкове  слово, великий „Кобзар”.
 
Тихо  дививсь  він  з портрету  на нас,
Виражаючи  глибокі  людські  почуття,
Та  тоді   ми  не знали, що великий  Тарас
Україну  любив навіть  більш  за життя.
 
Великий  Тарас. Святі  слова,  як  молитву,
Бережуть  щирі  душі народу  мого,
Бо  „Кобзар”  -  це історія  про  Тарасову  битву.
За свободу  і за  щастя  його.
Українська  душа. І любов  до країни
у піснях, у легендах, казках  і дивах
І я думаю, що для  любої  людини
Украа  живе  в Кобзаревих  словах


Шевченкові слова
 
Живіші  за сущі, як  факел, палаючі,
до правди  людської  і честі  благаючі!
 
Сильніші, нестримні, металом  укріплені,
штампом  докору  на кривду  наліплені...
 
Простіші  за пісню, за вітру  розмову  простіші,
вечірніх  молитов   малої  дитини  щиріші...
 
У вишнях, у мальвах, калині  пророщені,
барвінку  блакитним   плетінням  намощені...
 
В  росинках  і хвилях  ставочків  сяючі,
в думках і душах  народу  свого невмираючі!

   Духовному зростанню підростаючого покоління, формуванню у них почуття патріотизму, гордості за свій народ сприяла акція «Говорімо українською», презентація пам’яток «Знай, люби, бережи», радіомовлення «Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла», тематична виставка «Споконвіку було Слово…» тощо.