Україна – понад усе!

   Листопад  зачаровує нас не тільки бурштиновим килимом, а  й дивовижним святом єднання всіх українців – Днем української писемності і мови.
   Під гаслом «Україна – понад усе!» пройшла декада філології у Путивльському педагогічному коледжі.
   Авторські поезії, в яких уславлено рідну мову, країну, народ презентували студенти Путивльського педагогічного коледжу у літературно-музичній вітальні  «Україна – понад усе!». У майстерному виконанні гуртківців прозвучали пісні, легенди, думи, що заворожували, змушували згадати славетні і трагічні сторінки історії держави.
    Кількість бажаючих взяти участь у кастингу на кращих ведучих «Мова - національна ознака» вражала, бо у ці святкові дні студентські душі були сповнені  натхненням, патріотичними почуттями, бажанням  бути досконалими, творити.
    Олімпіада, без перебільшення, - свято всіх шанувальників рідного слова, і тому урочистим було її відкриття. Протягом тижня студенти виборювали призові місця у мовно-літературних конкурсах. Захоплюючі легенди про   Кобзаря, проникливі листи зі зверненням до молоді шанувати рідну мову та плекати рідне слово містилися в роботах учасників.
    Коледжна родина долучилася до акції «Калиновий цвіт – у моєму серці». Майоріли кетяги калини на святковому вбранні кожного, що додавало неповторного колориту, урочистості і настрою єднання.
    Справжніми педагогами відчули себе випускники, що провели навчальні диктанти «Мово, моя ти єдиная зброє» серед студентів 1 - 2 курсів.
    Загальновідомо, що мова є основою духовного багатства народу, його інтелектуального потенціалу, найбільша суспільна цінність. Саме таким є лейтмотив студентської збірки поезій, яку відкривають поезії Поправко Юлії – переможниці літературних конкурсів.

О, як же солодко звучать твої слова
В моїх устах! Так п’янко і бентежно
Зривається летіти білий птах
Поза країни, мрії, поза межі.
І лити срібло гомону дзвінкого
Такої щирої, вишневої у світ,
Кричати про любов тобою, мово!
Тобою розтопити увесь лід!
О, як же тихо, легко, шумом степу,
Ревінням хвиль на буйнім Чорнім морі
Ти розливаєш в душу акварелі,
Ти з шоколадним присмаком у слові.
У пісні ти джерельною водою
Втамуєш спрагу в літню спеку,
У казці, зачарована тобою,
Моя кохана, йду кудись далеко…
І повертаюсь, мов блукала донька,
Мов за бринінням нот душі,
Кладу прекрасну мову у долоні,
Щоб калиновий цвіт в собі лишить…
Щоб увібрати в себе твої звуки,
Мелодії і відгоміння гір…
В бою тяжкім ти, мов стріла із луку,
Втрапляєш з точністю у ціль!
В біді, у смутку, у турботі
Колишеш в сон, знімаєш вогкий біль.
Ти - поміч у тяжкій, нудній роботі,
Ти цукор, що долає сіль!
Моя барвиста, рідна, сильна мово!
Батьківська, тепла, вільна, запашна,
Закохуюсь у тебе знову й знову,
Ти  - України серце і душа!