Почесна нагорода
А для людства щось робити – з себе починати…
Їхали до Києва разом із батьками,
Все красиве, мальовниче, і мільйон реклами!
Ось парфуми, ось кіно, там іще малеча,
Потім бачу: «Алкоголь в центрі продається».
Поруч із таблетками, книгами, кіно
Хтось дозволив алкоголь, ніби все одно!
Так чекали на футбол
Ми зі старшим братом,
«Україна заб’є гол!
Не один, багато!»
Доки вже прийшов той час
Матчу починатись,
Як реклама алкоголем
Кличе пригощатись!
Поєднати смерть і спорт!
Теж мені реклама!
Хто ж то грає у футбол,
Як в рекламі, п’яний?!
Чула я, що віднедавна є такий закон:
У місцях громадських зась пити алкоголь!
Радості немає меж, бо мала дитина
Завжди запитає в мами: «Що то за людина?
Чом вона дивакувата? Що то вона п’є?»,
А батьки відповідають так, як воно є.
І тоді тому малому через пару років
Схочеться на смак відчути того чудо-соку.
Та воно не помага, пити незаконно,
А усюди і плакати, і листівки, й фото,
Акції «За пляшку – м’яч!
А за дві – машина!»
На таке клює тепер не лише дитина.
Спонсор показу кіно, благодійних акцій,
У вагонах всіх метро і на стінах станцій,
В магазинах, в Інтернеті, в кожному куточку
Ваблять марки алкогольні! Хто ж тут не захоче?
А суспільство п’є та п’є, тьмарення бажає,
Що таке тверезість - мало хто вже знає.
У сп’янінні доживають покоління смерті,
Тож давайте хоча б ми рвучко і уперто
Створимо самих себе - сильних і безсмертних!
Бо за випиті роки марно шкодувати,
А для людства щось робить – з себе починати!